Лукошко сказок
Главная страничка
Словарь
Видеокниги для детей
Русские сказки
Украинские сказки
Белорусские сказки
Латышские сказки
Сказки народов севера
Сказки народов востока
Былины
Сборник сказок
Александр Сергеевич Пушкин
Ганс Христиан Андерсен
Братья Гримм
Шарль Перро
Вильгельм Гауф
Павел Петрович Бажов
Сборник
Сказки читателей
Сказки для взрослых
Агния Барто
Корней Чуковский
Сергей Михалков
Самуил Яковлевич Маршак
Елена Благинина
Ольга Алёнкина
Владимир Орлов
Виктор Полянских
Олег Бундур
Марина Халеева
Стихи о маме
Стихи про Новый год
Сборник стихов
Николай Носов
Сборник рассказов
Михаил Пришвин
Лев Толстой
Иван Соколов-Микитов
Сергей Артюшенко
Сборник
Песни из мультиков
Wallpaper
Нарисуй сказку
 
ВКонтакте Одноклассники Facebook
Внимание! Перед вами устаревшая версия сайта!
Чтобы перейти на новую версию - щелкните по любой ссылке слева.



Лана Ра

Жовте страховисько

-
Ви чули, люба сусідонько? – звернулася білобока Сорока до Ворони. – Ви чули, що скоро прийде Жовтень? – запитала і полетіла.

- Жовтень? – замислилася на самоті Ворона. – Це ж треба таке лихо. І хто ж це він такий? Треба полетіти і всім показати.

Першою на шляху Ворони трапилася Білочка. Вона нанизувала грибочки на гілочку, роблячи собі запас на зиму. Вороні так хотілося про вселісову біду розказати, що й забула, як те страшило називалося.

- Білочко, швидше нанизуй свої грибочки і ховай їх, бо іде до нашого лісу страшний звір, величезний-превеличезний, і дуже-дуже жовтий.

- Який жах! – скрикнула Білочка і вхопила маленькими лапками свою голівоньку. – Ой, біда-то яка. Треба швидше всіх інших попередити.

Білочка і Ворона побігли по лісу розповісти жахливі новини. Вони вибігли на галявину і побачили Ведмедя. Він під кущиком калини серед різнобарв’я квіточок їв мед.

- Ведмедю, негайно припини жовтий мед їсти! – вигукнула Ворона, - Страшило іде до лісу, жовте-жовте, ненароком ще й хутро твоє жовтим стане. Ховайся швидше.

- Ой, ой, ой, - злякався Ведмідь, - не хочу я жовтого хутра. Я ціле літо малинку їв, щоб воно було м’якеньке і коричневе. – Від розпачу Ведмідь аж заревів голосно-голосно.

- Що сталося? – запитав Їжачок. Він проходив поряд і, почувши волання Ведмедя, вирішив, що комусь, очевидно, допомога потрібна.

- Ой, друже, ховайся краще, - мовив Ведмідь, - бо залишишся без своїх голочок. До нашого лісу іде жахливе створіння. Моє хутро зробить жовтим, а тебе може й зовсім без колючок залишити.

- Як? – перелякався Їжачок. – Я без своїх голок не проживу, мене одразу Лисиця з’їсть.

- Що ж нам всім робити? – запитала Білочка. – Треба якось зарадити нашому лиху.

- А давайте підемо до Сови, - запропонував Їжачок, - вона розумна. Може порадить, як захистити ліс від жовтого жаху.

Сова з радістю прийняла всіх звірів у своєму великому будинку, який розміщувався багатьма поверхами у старому дубі.

- Ну, і що ж сталося, що ви такі перелякані прийшли до мене?

- Ой, Сово, краще і не питай, - промовив Ведмідь, погладжуючи своє дорогоцінне хутро.

- До нашого лісу іде жовтий звір, - мовила Білочка.

- Він дуже великий і дуже жахливий, - додав Їжачок.

- Ми всі не зможемо й на вулицю вийти, бо буде лихо, - закінчила розповідь Ворона.

- Так, - мовила Сова, - я чула про таке. Це трапилося у лісі, що знаходиться дуже далеко від нашого. Тепер, звісно, того лісу вже нема, бо те страховисько знищило його. Він велетенськими ногами затоптав дерева, велетенськими руками розбризкав річки та озера і жахливим громовим голосом наказав Сонцю не світити на той ліс. Тому з того часу ані травиночка не росте там, ані краплинки води нема.

Перелякані звірі сиділи і дуже уважно вслухалися в кожне слово Сови. Аж раптом відчинилися і до хатки Сови залетіла Сорока. Вона радісно заскрекотала:

- Ось ви де, а я вас усіх шукаю. Хочу вам радісну новину сповістити. Жовтень прийшов!

- Як? Уже?! – запитали в один голос звірі, не розуміючи радощів Сороки.

- Ідіть самі подивіться.

Звірі дуже обережно підійшли хто до дверей, хто до вікон і … Всі аж ахнули, побачивши таку красу у лісі. Дерева геть усі наче золотом були вкриті.

- Бачите як Жовтень позолотив наш ліс.

- Оце і є те саме страховисько, якого ми так боялися? – запитала Білочка.

- Страховисько? Про що це ви? – здивувалася Сорока. Звірі розказали, як Ворона всіх налякала своєю новиною про прихід страховидного Жовтня. Сороці тільки й залишилося, що посміятися з того, як смішно все вийшло.

- Ну годі вже боятися, пішли золоті букети складати, - промовив Їжачок.

От такою веселою й незвичною була зустріч Жовтня в осінньому лісі.


Предыдущая сказка Оглавление Следующая сказка
Главная страничка

Письмо в "Лукошко"
Развивающие игры
Детский сервер "KID"
Детские сайты
Лауреат "Первого украинского фестиваля Интернет" 2002 г.
Победитель Всероссийского Интернет-Конкурса "Золотой сайт - 2003"
Финалист конкурса "WEB Признание - 2003"
   
Лукошко "сплетено" 19.04.2001 г.
© Лукошкин Юрий, 2001-2023 гг., г. Киев
Огромная благодарность Андрею Никитенко из Минска, приславшему более 100 сказок, и
Денису Кравец из Киева, разработавшему новый логотип для Лукошка сказок!