Лукошко сказок
Главная страничка
Словарь
Видеокниги для детей
Русские сказки
Украинские сказки
Белорусские сказки
Латышские сказки
Сказки народов севера
Сказки народов востока
Былины
Сборник сказок
Александр Сергеевич Пушкин
Ганс Христиан Андерсен
Братья Гримм
Шарль Перро
Вильгельм Гауф
Павел Петрович Бажов
Сборник
Сказки читателей
Сказки для взрослых
Агния Барто
Корней Чуковский
Сергей Михалков
Самуил Яковлевич Маршак
Елена Благинина
Ольга Алёнкина
Владимир Орлов
Виктор Полянских
Олег Бундур
Марина Халеева
Стихи о маме
Стихи про Новый год
Сборник стихов
Николай Носов
Сборник рассказов
Михаил Пришвин
Лев Толстой
Иван Соколов-Микитов
Сергей Артюшенко
Сборник
Песни из мультиков
Wallpaper
Нарисуй сказку
 
ВКонтакте Одноклассники Facebook
Внимание! Перед вами устаревшая версия сайта!
Чтобы перейти на новую версию - щелкните по любой ссылке слева.



Лана Ра

Сонечко Чому на спині сонечко має чорні крапочки?

Любі друзі, а чи знаєте ви, що колись сонечко не мало чорнявих крапочок на своїй червоній спинці?

Так, так, його крильця були просто червоного кольору. Але всі комашки у лісі сміялися з Сонечка, кажучи:

– Що це за ім’я таке – Сонечко. От у всіх нас, жуків, імена як імена: Короїд – кірку їсть, Довгоносик – має довгий носик, Листоїд – листя любить, так і в усіх інших. А в тебе що? Що твоє ім’я означає? Ми його не розуміємо. Іди від нас подалі ми тебе і знати не хочемо.

Бідолашного жучка всі проганяли, ніхто не хотів з ним товаришувати. Він був страшенно одиноким і беззахисним. Йому було дуже прикро, що з ним так всі поводяться. І от одного разу у повному розпачі промовив крізь сльози до нападників:

– Я є Сонечко тому, що я комашка великого Сонця. Сонце мене любить, а тому і дало мені таке ім’я.

– Ха-ха-ха! – розсміялися всі жуки, ворушаючи величезними вусами. – Оце так видумав, оце так балачки! Таких дурниць ми ще ніколи не чули! Ха-ха-ха!

У бідного Сонечка аж полилися слізки з маленьких круглих оченят:

– Не вірите, я доведу вам. Я полечу до Сонця!

– Ага! Ха-ха-ха! А воно тебе спалить, і не стане такого дурного Сонечка у нас у лісі! От буде добре!

– Не вірите, і не треба.

Сонечко розпростав свої маленькі червоні крильця, витер лапками слізки і полетів. Ще довго у повітрі чулося ненависне гигикання лісових жуків.

– Що буде, те й буде, – думав Сонечко, – спалить мене Сонце, значить спалить, аби тільки ніколи не чути цих насмішок.

Але скільки не летів жучок, гаряче проміння його не спалювало. А коли долетів до самого Сонця, побачив великі добрі очі, які лагідно дивилися на нього. Сонце посміхнулося золотою щирою посмішкою і сказало:

– Вітаю тебе, мій маленький друже! Нарешті ти долетів до мене. Мабуть, стомився?

– Ні, я зовсім не стомився, я…

– Знаю, знаю чому ти такий засмучений. Я знаю всі твої біди, я бачило всі твої слізки. І хочу тобі сказати, що дуже люблю тебе. Недаремно ж ім’я тобі Сонечко, чи не так?

– Так, – задоволено відповів жучок.

– А на згадку про мою любов я подарую тобі свій поцілунок.

І Сонце поцілувало червоні крильця. Від цього цілунку залишилися охайні чорні крапочки.

– Тепер всі побачать, що ти справді мій маленький жучок.

Сповнений радощів Сонечко примчав до свого рідного лісу.

– Дивіться, дивіться, його не спалило Сонце, – галасували комашки. – Та ще й до того у нього на крильцях цілунок самого Сонця.

З тих пір Сонечка стали всі поважати, навіть питатися ради у справах. І коли хтось запитував: – Що це за ім’я таке – Сонечко?

Йому відповідали: – Ти що, не знаєш? Його назвало так саме Сонце.


Предыдущая сказка Оглавление Главная страничка

Письмо в "Лукошко"
Развивающие игры
Детский сервер "KID"
Детские сайты
Лауреат "Первого украинского фестиваля Интернет" 2002 г.
Победитель Всероссийского Интернет-Конкурса "Золотой сайт - 2003"
Финалист конкурса "WEB Признание - 2003"
   
Лукошко "сплетено" 19.04.2001 г.
© Лукошкин Юрий, 2001-2023 гг., г. Киев
Огромная благодарность Андрею Никитенко из Минска, приславшему более 100 сказок, и
Денису Кравец из Киева, разработавшему новый логотип для Лукошка сказок!